Особливості позакласної роботи з математики.
Порівнюючи з класно – урочною формою позакласної роботи з математики має ряд особливостей:
1. По своєму змісту вона строго не регламентована державною програмою. Однак на позакласних заняттях математичний матеріал пропонує в відповідності з знаннями учнів. Це означає, що при підборі завдань по математиці для позакласних занять безпосередній зв’язок з поточним програмним матеріалом бажаний, але не обов’язків. Потрібно виходити тільки з загального рівня знань і вмінь учнів по математиці. Це означає також, що самі завдання з математики по формі не обов’язково повинні бути точно такими які, зустрічаються, на уроках ( рішення прикладів, задач тощо);
2. Якщо уроки в усіх відношеннях плануються на 45 хвилин, про позакласні заняття в залежності від змісту і форми проведення можуть бути розраховані і на 2-3 хвилини, і на цілу годину;
3. Якщо класно – урочна форма потребує постійного складу, з врахуванням мікрорайону проживання, то для позакласної роботи з математики діти з даної школи можуть об’єднуватися в групи, навчаючись або в одному і тому ж класі, або в різних класах, при цьому групи створюються на добровільному початку. Склад учнів навіть при наявності однієї і тієї ж форми позакласної роботи, може мінятися ( наприклад, склад редколегії математичної газети).
4. Позакласна газета характеризується багатообразністю форм і видів: групові заняття, кружки, математичні куточки, екскурсії і т. д.
5. Особливістю позакласної роботи з математики являється цікавістю запропонованому матеріалу або змісту, або по формі, більш вільний вислів своїх почуттів молодші учні під час роботи, більш широке використання ігрових форм проведення занять і елементів змагання на них.
Про те позакласна робота в класно-урочною має загальні риси:
1. В обох видах роботи в процесі навчання учнів спостерігаються одні і ті ж дидактичні принципи: науковість, свідомість і активність учнів, наочність, індивідуальний підхід;
2. Обидва види робіт як частини одного навчаючого-виховного процесу діють не тільки на формування знань, умінь, навиків і любов до математики, а й виховання моральних якостей.
Роль зацікавленості в позакласній роботі з математики.
Інтерес до математики підтримується цікавістю самих задач, запитань, завдань. Кажучи про цікавість, ми маємо на увазі не розвагу дітей пустими забавами, а зацікавити змістом математичних завдань або формою в яких вони стикаються. Педагогічна оправдана зацікавленість має мету привернути увагу дітей, їхню розумову діяльність. Зацікавленість в цьому значенні на позакласному занятті завжди несе елементи дотепності, дружнього настрою, святковості. Зацікавленість служить основою для свідомості дітей почуття прекрасного в самій математиці.
Дякуючи цікавості більшість стародавніх задач (про “магічні” квадрати, переправи через водний рубіж, та ін.), потрібно справді творіння мистецтва, з любов’ю передаються в народі, з покоління в покоління. Так, наприклад, задача-казка про переправу вовка, кози і капусти з одного берега річки на інший вже тисячу років служить однією з поза навчальних головоломок для формування корисних розумових навичок.
Прагнення до зацікавленості в подачі задач, для того, щоб задачі стали більш привабливими для людей, привело ще в глибокій давності до їхнього поетичного оформлення. Древні задачі в віршах із-за своєрідності мови й окремих елементів їх змісту ще не посильні для молодших учнів. В початкових класах задачі в віршах на позакласних заняттях пропонуються дуже прості, з доступним розумінням дітьми змістом, на теми, близькі їм, пов’язані з життям і діяльністю дітей. Розумова зацікавленість на позакласній роботі з дітьми має велику педагогічну цінність. Кажуть, що французький математик 17 століття Блу Поскаль виказав наступні думки: “Предмет математики настільки серйозний, що корисно не упускати випадки, робити їх зацікавленими.” Однак потрібно уникати неправдивої зацікавленості, якщо вона приводить до неохайності в математичних виразах, до вульгаризації окремих математичних положень, до некоректності в викладі, до безглуздого розв’язання та роздумів. Зацікавленість позакласної роботи характеризується наявності легкого і розумного гумору в змісті математичних завдань, в їхньому оформленні, при несподіваному розв’язанні під час виконання цих завдань. Гумор повинен бути доступним розумінню дітей. Тому потрібно наполегливо добиватися від самих дітей дохідливих пояснень сутності легких задач-жартів, всяких положень, в яких іноді опиняються учні під час ігор і т. д., тобто добиватися розуміння сутності самого гумору й його необразливості.
Почуття гумору звичайно проявляється тоді, коли знаходять окремі веселі риси в різних ситуаціях. Почуття гумору, якщо ним володіє людина, полегшує сприйняття окремих невдач в створеній обстановці. Однак більшість дітей, особливо підлітки, дуже чутливі до сміху. Вони бояться виглядати смішними. Тому легкий гумор повинен бути добрим, створювати бадьорий, при піднятий настрій. Цей стан бадьорості зберігається в пам’яті дітей і створює ще один з стимулів для участі їх в наступних видах позакласної роботи з математики. Атмосфера легкого гумору створюється шляхом включення в ситуацію задач, задач-розповідей, завдань героїв веселих датських казок, включення задач-жартів, шляхом створення ігрових ситуацій та веселих змагань. Види позакласної роботи з математики. Цікава математика в хвилини відпочинку і на групових заняттях після уроків. Давно встановлено, що окремі завдання з цікавої математики – математичні ігри можуть завдавати дітям також задоволення, так само служити засобом розумового відпочинку, як і елементи цікавого матеріалу, пов’язані зі спортом, літературою та іншими областями науки, мистецтва. Потрібно тільки вміло підбирати математичні завдання, щоб вони викликали інтерес у молодших учнів, або викликати інтерес до математики – це головна мета , до якої ми прямуємо в зв’язку з задачею підвищеного рівня процесу навчання математики. Для розв’язку цієї задачі корисно використовувати хвилини цікавої математики. З них звичайно зароджується інтерес до позакласних занять з математики, бажання брати участь в крукових роботах, в випусках газет і в інших видах робіт по математиці.
Проводити ці хвилини можна в окремих моментах під час прогулянок з групою учнів, хвилини відпочинку під час екскурсії на природу та ін. Так як, мова йде про хвилини цікавої математики, то для збудження і підтримання інтересу до завдань останні повинні задовольняти наступні умови:
1. Бути не схожими на звичайні математичні завдання, запропоновані на уроках;
2. Смисл завдань повинен бути зрозумілим дітям;
3. Рішення завдань повинно бути доступним кожному з присутніх учнів;
4. Відповіді повинні отримуватись швидко, якщо необхідні обчислення, то вони повинні виконуватися тільки усно. Хвилини цікавої математики проводяться епізодично.
Вони можуть плануватися вчителем в зв’язку з поставленою метою, наприклад, викликати в дітей інтерес до організації математичного кружка, до випуску газети, тощо. Приведемо подібні запитання, задачі, завдання, які можна запропонувати молодшим учням в відповідні періоди їх навчання. Діти люблять незвичайні задачі в віршах. Тому в звичну для цього хвилину вчитель може почати бесіду так: “Діти, ви знаєте вірш С.Я.Маршака “Багаж”? Звичайно серед дітей знайдуться такі, які знають його напам’ять. Після цього запропонувати прочитати його хором. А потім сказати: ”Тепер послухайте задачу: Дама здавала в багаж; Диван, чемодан, саквояж, Картинку, корзинку, картонку І маленьку собачонку. ............................................. Але тільки пролунав дзвінок, Втекло з вагона щеня. Діти, порахуйте швидше, Скільки залишилось речей?” З цікавістю діти беруться відгадувати прості ребуси. При цьому необхідно запропонувати не будь – які ребуси, а тільки ті, які мають, визначений зв’язок з математикою: або в його зображенні зустрічаються математичні знаки, або в відповідях утримується математичний термін, або має місце першої і другої ознаки одночасно. Ребуси можна раніше зобразити на аркушах паперу. Тоді в любий час вчитель може запропонувати дітям їх для відгадування.
Наприклад, вчитель каже: “ Діти, відгадайте, які слова тут написані за допомогою букв та інших знаків: Пі2л , 7я, мі100, 100лиця.” Діти завжди з зацікавленням відгадують загадки. Тут також слідує звернути увагу на те, що загадки повинні мати якісь математичні елементи. Частіше всього таким елементом є число, яке утримується в загадці і служить одним із ознак, по якому відбувається шукання відповіді на цю загадку. В інших загадках можуть зустрічатися математичні відношення (“рівність”, “більше”, “менше”) або відповіддю служить термін пов’язаний з математикою. Наприклад:
1) Дім без вікон та дверей, як зелений сундучок, В ньому 6 кругленьких діточок. Називається... ( стручок)
2) Що це за 7 братів: роками рівні, іменами різні. (дні неділі)
Корисно буває запропонувати і задачі – жарти:
1) Росте 4 берези. На кожній березі по 4 гілки. На кожній гілці є по 4 яблука. Скільки всього яблук? ( На березі яблука не ростуть)
2) 4 мишки гризли скоринку сиру. Підкралась кішка і схопила 1 мишку. Скільки мишок продовжувало гризти скоринку сиру? ( Ніскільки, всі миші порозбігалися)
В вільні хвилини діти з задоволенням можуть приймати участь в ,будь-якій грі. Наприклад: можна провести з невеликою групою дітей гру “Арифметичний квач”. Беручи участь в грі, діти закріплюють в пам’яті склад числа 10. Зміст гри в наступному. Діти становляться в коло. Один учень є ведучим і становиться в центрі кола. У дітей, які стоять до кола, прикріплені картки з числами від 0 до 10. це в тому випадку, коли крім ведучого, беруть участь в грі ще 11 чоловік. Потім учень – ведучий голосно називає число, наприклад, 8. Тоді учень який стоїть в колі і має число 8 , оббігає коло, щоб доторкнутися до учня з числом 2, яке доповнює 8 до 10. щоб не дати, коли його “заквачують”, учень з 2 повинен швидко здогадатися, що доповнення до 10 число знаходиться в нього, оббігти коло в ту саму сторону, що і 8 і стати на своє місце. Якщо 8 не “ заквачує” 2, то учень з 8 становиться в коло, а минулий ведучий на його місце. При цьому минулий ведучий одночасно отримує від нового ведучого і картку з числом 8 , прикріплює до себе на грудях. Якщо 8 “заквачила” 2 , то учень з числом 2 становиться ведучим, віддаючи свою картку минулому ведучому. Примітка 1: Якщо ведучий скаже голосно число 10, то, крім учня, який має на картці число 10, повинен оббігати коло і учень з числом 0. Примітка 2: Якщо учнів, які приймають участь в грі, менше 12, то звичайно не беруться числа 10, 9, 8 і т. д. І доповнення проводиться до найбільшого з прикріплених на картках чисел. Наприклад, в грі разом з ведучим беруть участь 9 чоловік. Тому в колі будуть стояти 8 учнів з прикріпленими числами від 0 до7. в процесі гри доповнення проводиться до числа 7. Примітка 3: Якщо граючих виявилося більше 12, то доповнення можна вичислити і до більшого числа. Якщо, наприклад, граючих 15, то доповнюють до числа 14. З учнями 2 і 3 класів можна провести гру “Знай таблицю множення”.
Зміст гри наступний. Учасники стають в одну шеренгу. До грудей кожного з них прикріпляються номера від 1 до 9 (послідовно, разом з ведучим в грі можуть приймати участь 10 чоловік). Ведучий називає будь – яке утворення з таблиці множення, наприклад 35. число 35 утворилось від множення 5 і 7 . отже, з шеренги повинні вибігти ті діти, у яких приколені номера 5і 7 , і, добігши до раніш вказаного місця, повернутися в шеренгу. Хто скоріше повернеться на своє місце, той виграє. Він отримує прапорець. Якщо ведучий сказав таке число, яке є добутком двох різних пар чисел ( наприклад, 24 = 6* 4 та 24 = 8*3 ), то з шеренги вибігають всі четверо. Учень, який виграв першим 2 прапорця, становиться ведучим, а ведучий займає його місце. Потім ведучого змінює наступний, отримавши 2 або 3 прапорця. Всі учні, які отримали прапорці, вважаються гарно знаючими таблицю множення. При проведенні хвилин цікавої математики можна запропонувати будь – яку вправу з рахівними паличками, тощо.
В хвилини відпочинку з дітьми можна проводити гру “Кінцівки” . в процесі цієї гри діти вправляються у виконанні безпосередніх висновків з суджень з відношеннями. Вона корисна тим, що готує дітей до свідомого рішення задач на збільшення і зменшення числа на декілька одиниць і в декілька разів, даних в непрямій формі. Приведемо приклади проведення цієї гри. Вчитель каже: “Проведемо гру“Кінцівки”. В неї можуть брати участь 3 , 4 і більше учнів. Діти становляться в коло. Я буду починати речення, а ви повинні його правильно закінчити. Закінчувати речення повинен той, до кого я доторкнуся рукою. Якщо “кінцівка” учня опиниться не вірною, то він виходить з кола, а хто залишився в колі стараються вірно закінчити речення. Виграють ті, хто вірно давав “кінцівки” і залишився в колі.” Вчитель: “Починаю речення: “Якщо підвіконня вище стола, то...” Учень: “... то стіл нижче підвіконня”. Далі речення можуть бути наступними: Якщо Саша по росту рівний Петру, то Петро...(по росту рівний Саші) Якщо Катя стоїть лівіше Тані, то Таня...( стоїть правіше Каті) Якщо в мене в правій руці рахівних паличок на 2 більше чим в лівій, то в лівій руці...( паличок на 2 менше чим в правій) Якщо Марія живе від школи дальше ніж Ніна, то Ніна...(живе від школи ближче ніж Марія) Якщо сестра старша ніж брат, то брат...( молодший ніж сестра) Якщо олівець коротший лінійки, то лінійка...(довша олівця).